Баба Параска й баба Палажка на святі села

Виходить Палажка.
- Насилу добралася, таки є Бог на світі… Ох… Бо вже думала, що й на свято не дійду… Клята Параска, бородавка її в ребро,  зі своїм чортовим  свином…
Виходить Параска.
- Чом ти мого кабанчика чортами поганяєш? Та після твоїх добрих словечок, дай,  Боже, скоро тобі заціпить,  на поросяті й сало не в’яжеться,  день при дні скотина марніє та худне, марніє та худне…
- І нащо тобі те-є сало, люди, посудіте, для чого їй сало, коли в роті й жадного зуба нема!
- Певно, не всім таке добро, аби з залізними зубами на світ породитися. Як стане ними клацати на всю вулицю, то й кури не несуться... 
- Не бреши! Сама бачила, як ти вчора на дорозі розтовкла корзину з курячими яйцями! Дякуй своєму кнурові!
- А мій кабанчик до чого?
Детальніше